Законодавча основа для реформи ВМД

Стратегія Проекту

Юридичні перешкоди/ підтримка

Юридичне положення

Надання чіткого розподілу між ПМД, ВМД і ТМД і створення ефективної системи направлення між вищезгаданими рівнями охорони здоров’я

Закон не надає чіткого визначення ПМД, ВМД і ТМД.

Ст. 35 Закону про Основи Законодавства України про охорону здоров’я.

Закон не надає однозначної чіткої підтримки створенню ефективної системи направлення між ПМД, ВМД і ТМД.

Ст. 6, 34, 35, 38 Закону про Основи Законодавства України про охорону здоров’я

Адаптація існуючої мережі ВМД до дійсних потреб у послугах.

З одного боку  закон переважно підтримує більш ефективне планування закладів ВМД на місцевому рівні, а також підтримує міжкордонні “район/місто”, “район/район” і “область/область” відшкодування послуг ВМД і ТМД на основі договорів між відповідними місцевими радами.

Параграф 30 ст. 26 Закону про самоврядування в Україні; параграф 1 ст. 19 Закону про місцеві державні адміністрації; ст. 93, 101, 104 бюджетного кодексу України.

Проте, закон переважно не підтримує зменшення існуючої мережі  державних закладів ВМД. Це перешкоджає закриттю існуючих “закладів медичної допомоги”. Чи можуть такі заклади бути перепрофільовані в “заклади соціальної допомоги”, чи ні – залишається під питанням і остаточно не визначене.

Ст. 49 Конституції України.

Діюче оподаткування закладів охорон здоров’я, затверджене МОЗ, не чітке і не підтримує функціональну реорганізацію у госпітальну мережу. Зокрема, оподаткування не підтримує створення спільних міжрайонних лікарень (медичних центрів).

Наказ МОЗ #385 від 28/10/2000

Встановлення чіткого розподілу між державними покупцями і постачальниками медичних послуг через впровадження контрактних угод

З одного боку закон переважно підтримує створення контрактних домовленостей між державним покупцем і державними постачальниками послуг (в т.ч. особливо постачальників медичної допомоги).

Тимчасові Правила  Державної закупівлі затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня, 2008 # 274.

З іншого боку, закон не визначає чітко відповідальності за місцеві (обласні, районі, міські) адміністрації охорони здоров’я як державного покупця.

Стандартний Статут Обласної Державної Адміністрації Охорони Здоров’я (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня, 2000 # 1845); Стандартний Статут Районної Державної Адміністрації Охорони Здоров’я (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого, 2007 # 1364).

Отримання більше автономності постачальниками ВМД для більшої гнучкості щодо створення  стимулів для якості і ефективності

Закон переважно підтримує реорганізацію державних постачальників медичної допомоги у автономні юридичні особи із статусом громадських (державних і комунальних) підприємств (комерційних і некомерційних).

ст. 3 Закону про Основи Законодавства України про охорону здоров’я; ст. 81, 83, 84, 85, 86, 87, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173 Цивільний Кодекс України; ст. 46, 52, 54, 62 – 72, 76, 77, 78 Комерційний Кодекс України.

Закон явно не підтримує впровадження нових направлених на результат  механізмів оплати постачальнику і зумовлює лише механізм лінійної бюджетної оплати для всіх постачальників медичних послуг, що використовують державні фінансові ресурси.

Бюджетний Кодекс України; Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження ті основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ” (від 28 лютого, 2002 # 228)

Податкове законодавство явно не підтримує зміну статусу державних постачальників медичної допомоги і реорганізацію  державних лікарень з  бюджетних установ в державні некомерційні підприємства.

Закон України “Про податок на прибуток підприємств”

Закон не підтримує більш ефективне планування  трудових ресурсів для державних закладів ВМД

Наказ МОЗ # 33

Закон не підтримує договірні відносини з персоналом, необхідні для незалежного і ефективного управління персоналом.

ст. 21 Кодексу Законів про Працю України