Українською  English Головна сторінкаГоловна сторінка    Мапа сайтуМапа сайту    КонтактиКонтакти
Про проект
Новини та події
Напрацювання Проекту ЄС "Сприяння реформі вторинної медичної допомоги в Україні"
Пілотні регіони
Огляди
Законодавство
Твінінг та партнерство лікарень
Словник
Фотогалерея
Відеогалерея
Посилання
Контакти
Створення та реєстрація комунальних некомерційних медичних підприємств: зразки документів
Глосарій термінів з якості та стандартизації медичної допомоги
Головна    Новини та події    Регіональні семінари на тему «Європейські підходи до реструктуризації лікарень і планування їх мережі та політичні й правові аспекти їх запровадження в Україні»

Регіональні семінари на тему «Європейські підходи до реструктуризації лікарень і планування їх мережі та політичні й правові аспекти їх запровадження в Україні»

01.10.2008

 

Регіональні семінари на тему «Європейські підходи до реструктуризації лікарень і планування їх мережі та політичні й правові аспекти їх запровадження в Україні» проведено у Житомирі  11 вересня, Полтаві – 18 вересня та Харкові 25 вересня 2008. Участь у семінарах взяли представники управлінь ОЗ обласних державних адміністрацій; головні лікарі та економісти обласних, центральних районних та міських лікарень; представники обласних державних адміністрацій; експерти Проекту Бела Каунцінгер, Луц Штайнхаус, Володимир Рудий, Крістіан Боном, Ееро Ліннакко, Сергій Дяченко, Наталія Лучшева.

Головним питанням, що обговорювалося на семінарі,  було питання про політичні та правові можливості запровадження європейських підходів до реструктуризації лікарень та планування їх мережі в Україні.  У своїй доповіді на цю тему національний координатор Проекту з питань політики і законодавства у сфері охорони здоров’я, член Національної ради з питань охорони здоров’я при Президентові України Володимир Рудий окреслив основні проблеми організації лікарняної  допомоги в Україні, якими, на  його думку, є:

         занадто велика за кількісними показниками мережа лікарень загального профілю, структура якої жорстоко дублює адміністративно-територіальний поділ країни до рівня району включно;

         значна кількість малопотужних та недостатньо забезпечених необхідними для надання повноцінної вторинної допомоги персоналом і обладнанням сільських дільничних лікарень, що фактично діють не як повноцінні лікарні, а як заклади соціального притулку та догляду;

         значна кількість так званих відомчих лікарень;

         відсутність чіткої й прозорої системи направлень між рівнями первинної, вторинної та третинної допомоги;

         застарілі підходи до планування та управління на рівні медичних закладів;

         відсутність автономії та гнучкості лікарень;

         фінансування лікарень за методом постатейного кошторису замість запровадження методів оплати, спрямованих на врахування результатів діяльності та формування мотивацій до підвищення якості послуг та ефективності використання ресурсів.

 

Володимир Рудий зазначив, що саме ці проблеми є одними з головних причин низької якості медичних послуг та неефективного використання дефіцитних ресурсів системи охорони здоров’я в Україні. Усунути ці недоліки може допомогти перехід до використання підтверджених досвідом провідних європейських країн основних принципів організації діяльності лікарень та планування їх мережі. І принципові правові можливості для започаткування відповідних змін в Україні вже існують.

 

Якщо говорити про необхідні заходи на рівні управління конкретним медичним закладом, то вже нині, в рамках чинного правового поля, навіть не змінюючи форму власності, можна:

 

·         суттєво збільшити рівень автономії українських державних і комунальних лікарень завдяки їх реорганізації в державні/комунальні некомерційні підприємства (ст. 3 Основ законодавства про охорону здоров’я; ст. 81, 83, 84, 85, 86, 87, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173 Цивільного кодексу України; ст. 46, 52, 54, 62 – 72, 76, 77, 78 Господарського кодексу України; відповідні статті закону про місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації);

·         запровадити контрактні державні закупівлі медичних послуг, а з ними й нові, орієнтовані на результат, механізми оплати діяльності лікарень (принаймні глобальний бюджет) – чинне законодавство про держзакупівлі.

 

Що стосується необхідних змін на рівні планування мережі лікарень, то, на думку Володимира Рудого, найбільш доречним було переведення цього процесу на використання широко розповсюдженої в країнах - членах ЄС та інших розвинутих країнах стратегії госпітальних округів. Головною ідеєю цієї стратегії планування мережі лікарень є відхід від жорсткої прив’язки процесу планування від адміністративно-територіального поділу країни. В рамках цієї стратегії в європейських країнах виходять з того, що одна лікарня загального профілю (що відповідає рівню районної та міської лікарні в Україні) створюється з розрахунку на 100 – 200 тис. осіб населення й з урахуванням необхідності забезпечення кожній особі, яка проживає в зоні обслуговування такої лікарні доступу до лікарняної допомоги протягом не більше 1 години. При цьому зона обслуговування такої лікарні (госпітальний округ) може охоплювати 3 – 4 (а іноді навіть більше) адміністративно територіальні одиниці, що є приблизно співвідносними за кількістю населення з середнім українським сільським районом чи невеликим містом (приблизно 30-40 тис. осіб).

Безперечно, запровадження стратегії госпітальних округів у процесі реформування системи охорони здоров’я в Україні найбільш ефективним і доцільним було б в тому разі, коли б реформа системи охорони здоров’я співпадала б у часі з адміністративно-територіальною реформою, що мала б передбачати, серед іншого, й укрупнення сільських районів. Однак, внаслідок гальмування останньої з названих вище двох реформ, можливості для запровадження стратегії госпітальних округів у її класичному вигляді в Україні в даний час значною мірою обмежені.

В той же час, на перехідному етапі, як перший крок на шляху до запровадження вказаної стратегії планування мережі лікарень, для її оптимізації, для підвищення якості лікарняної допомоги, ефективності використання ресурсів галузі охорони здоров’я та для поліпшення загального стану справ у цій галузі в цілому можна було б використати передбачену Господарським кодексом України загальну можливість створення в тому числі державних і комунальних господарських об’єднань підприємств. Зокрема, цілком обґрунтованим та легітимним кроком місцевих органів влади було б створення міжтериторіальних (насамперед, міжрайонних та міськрайонних) господарських об’єднань лікарень із статусом комунальних некомерційних підприємств, засновниками яких виступатимуть відповідні місцеві ради. Цей крок дозволив би об’єднати в інтересах підвищення якості лікарняної допомоги та в інтересах більш раціонального використання ресурсів можливості, наприклад, кількох сільських районів (а інколи – районів та міст обласного значення, що є адміністративними центрами цих районів, але, при цьому, мають свій окремий, незалежний від відповідного районного бюджет), і міг би бути здійснений на основі відповідних положень Господарського кодексу України, Законів «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації».

Автономізація лікарень, що має передувати створенню зазначених вище їх міжтериторіальних господарських об’єднань і передбачати зміну господарсько-правового статусу цих закладів та їх реорганізацію в комунальні некомерційні підприємства, забезпечить гнучкість у прийнятті рішень щодо управління переданими державними фінансовими ресурсами, визначення власної організаційної структури (відділення, ліжковий фонд, штати), інноваційні підходи до організації оплати праці персоналу. Перехід до діяльності в умовах державних контрактів на закупівлю медичних послуг дасть можливість створити нові орієнтовані на результат методи оплати діяльності лікарень. В той же час, поліпшенню якості допомоги, об’єднанню ресурсів та підвищенню ефективності їх використання сприятиме забезпечення чіткого  розподілу функцій між членами об’єднання лікарень за надання конкретних видів послуг всьому населенню зони обслуговування та забезпечення функціональної реструктуризації ліжкового  фонду, забезпечення наступництва між медичною й соціальною допомогою, їх поступова інтеграція.

Отже, таким чином, можна буде забезпечити поступовий перехід (або принаймні належну підготовку) до створення госпітальних округів та забезпечення оптимізації мережі лікарень і приведення її у відповідність з реальними медичними потребами населення.

Згідно зі статтею 120 Господарського кодексу України, державні та комунальні господарські об'єднання утворюються, переважно, у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо). Корпорація – це договірне об'єднання,  створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що  об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання  діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Концерном є статутне об'єднання підприємств,  а також інших організацій, на основі їх фінансової  залежності  від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної  та  іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Відповідно до статті 121 Господарського кодексу України, підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств. Підприємство, що входить до складу   комунального господарського  об'єднання, не має права без згоди об'єднання  виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення   про припинення своєї діяльності.

Згідно зі статтею 122 Господарського кодексу, господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні  збори  учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання. Управління комунальним господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що  прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління комунальним господарським об'єднанням  визначається статутом об'єднання відповідно до закону.

На думку Володимира Рудого, в даний час найбільш доцільною організаційно-правовою формою зазначених вище міжтериторіальних об’єднань лікарень могла б бути корпорація. Використання цієї організаційно-правової форми, з однієї сторони, дозволяє делегувати цьому об’єднанню окремі повноважень централізованого регулювання, а з іншої – зберегти достатньо високий рівень незалежності та автономії кожного медичного підприємства – учасника такого об’єднання. Однією з найважливіших (і, на першому етапі, можливо, головною) з централізованих функцій, що доцільно делегувати корпорації, могло б стати здійснення інтегрованого аналізу економічних та якісних показників діяльності кожного з учасників корпорації і прийняття на цій основі рішень про найбільш доцільний розподіл їх функцій щодо надання тих чи інших видів медичних послуг населенню всієї зони обслуговування. Ще однією з таких ключових централізованих функцій має стати визначення на основі економіко-статистичного аналізу витрат кожного з учасників корпорації своєрідних корпоративних тарифів, що мають бути покладені в основу планування фінансових ресурсів, необхідних для надання тим чи іншим учасником корпорації тих видів медичних послуг населенню всієї зони обслуговування, відповідальність за які покладено на конкретного учасника господарського об’єднання.

В ході семінару його учасникам про роль економічного аналізу в умовах реформування галузі охорони здоров’я України розповів експерт проекту з інформаційних технологій та економіко-статистичного аналізу Сергій Дяченко. За словами, експерта економічний аналіз служить для оперативною основою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Учасникам семінарів були також представлені результати аналізу опитування медичного персоналу і пацієнтів, проведеного у вибраних медичних закладах Полтавської області.

повернутися
  EposEcorysNI-CO
Проект фінансується Європейським Союзом Проект виконується консорціумом EPOS спільно з ECORYS та NI-CO
     

Погляди, відображені у цій публікації, не обов'язково збігаються з поглядами Європейської Комісії